Раніше на yes-vinnytsia.com.ua ми розповідали, як Федір* з Оратова намагався реалізувати своє законне право на альтернативну цивільну службу. Що ж було далі? Як відповіли на його прохання різні інстанції? Що сталось після неявки по “бойовій” повістці?

Початок історії читайте тут. 

Спроби знайти невійськову службу

З Вінницького РТЦК та СП трохи згодом прийшла відповідь, підписана його начальником, Олександром Бойком. У ній зазначалось, що під час воєнного стану не встановлено порядку й механізму заміни військвої служби на альтернативну (невійськову). У кінці говорилося:

“При нагоді повідомляю Вам про обов'язок проходження медичної комісії як військовозобов'язаного, для визначення придатності до проходження військової служби”.

Але Федір подав також заяву в місцевий орган влади, Оратівську селищну раду. І через деякий час отримав відповідь про те, що вона “не може бути вирішена селищною радою”, тому з цього питання рекомендується звернутись до Вінницької районної державної адміністрації. У кінці стояв підпис виконуючої обов'язки голови ОТГ, Лесі Ларіонової.

Що ж, вірянин слухняно продовжив проходити цей квест і відправив відповідного рекомендованого листа, який дублював на емейл Вінницької районної військової адміністрації. Розгляд заяви зайняв ще деякий час, але не більше 30 днів. Лист, підписаний заступником начальника районної військової адміністрації Володимиром Цвігуном, рекомендував звернутися… до Оратівської територіальної громади.

Коло замкнулося. Було схоже, що на розв'язання проблеми ніхто з місцевої влади повноважень не має. Але в проміжку між розглядом заяв у трьох інстанціях були й інші, більш драматичні події.

Бойова повістка, неявка, наслідки

Федір проходив ВЛК ще у 2022 році, причому двічі в різних містах, і визнаний придатним. Уперше зробив це, коли гостював у друга в Івано-Франківській області, а вдруге – вже вдома, в Оратові. Тоді все обійшлося наданням довідки про приналежність до релігійної громади. Вірянин розумів, що відтоді його стан здоров'я різко не погіршився, про що й повідомив ТЦК, де документи про пройдену медичну комісію зберігалися. Проте офіцер Іван Березняк наполягав на необхідності пройти ВЛК повторно, бо планувались деякі зміни в законодавстві.

Проходження медичного огляду зайняло аж 4 дні, що частково можна пояснити дуже відповідальним ставленням лікарів, а іноді – їхньою відсутністю на місці. Якось йому довелося чекати понад годину, щоб просто поставити підпис. На четвертий день Федір мусив їхати в сусідні Іллінці для здачі тесту на ВІЛ і заплатити за нього близько 400 гривень з власного гаманця!

Після повернення з Іллінців довелося ще деякий час витратити на затвердження висновків головою лікарської комісії, відповісти на запитання психологічного тесту та підписати “бойову” повістку на поїздку до навчального центру, датовану наступним днем. Відмовлятись від підписання наш герой не став, але вже тоді схилявся до рішення не приходити за повісткою, бо розумів: згода їхати в навчальний центр – це згода на військову службу, тому наступний візит у ТЦК проігнорував.

Військові

Наступного дня сталося те, що й мало статись у такій ситуації. До дому вірянина приїхала група військових – приблизно 6-7 чоловіків у формі, які попросили пояснень. Федір сказав, що своєю неявкою виявив незгоду із запропонованим варіантом служби. Йому було запропоновано проїхати разом до ТЦК для надання пояснень, але він відмовився. 

– Тоді ми викликаємо поліцію на цю адресу, – сказав один із військових.

– Не маю заперечень, – відповів Федір, зайшов у дім і зачинив за собою двері.

Поліція

Наступного ранку героя історії розбудив стук у віконце. Це були двоє представників поліції. Показавши посвідчення, вони попросили прокоментувати ситуацію з неявкою по повістці. Федір пояснив, що їхати в навчальний центр йому не дозволяють релігійні переконання. Представники правоохоронних органів поцікавились, чи є якийсь прецедент, коли така служба надавалась під час війни. Вірянин пояснив, що такі випадки він чув і варіанти можуть бути: облаштування бомбосховищ, видача гуманітарки, ліквідація наслідків ракетних обстрілів.

– На мій погляд, навіть під час війни Україна продовжує залишатись правовою державою, – сказав Федір заготовлену завчасно фразу.

Поліціянт, який брав провід у розмові, погодився, але нагадав також про обов'язки, які мають громадяни. Власне, вірянин і не ухилявся від них. А просто не міг реалізувати своє право на цивільну службу через відсутність відповідного механізму.

Зрештою поліція запропонувала проїхати в ТЦК для розв'язання ситуації. Цього разу Федір погодився, бо побачив, що правоохоронці щиро хочуть допомогти й не вважають його злісним ухилянтом. Проте сам почувався так, як Кевін із фільму “Сам удома”, який не оплатив покупки в супермаркеті та втік, сказавши: “Я злочинець”.

У ТЦК довелось провести ще деякий час, вислухавши докори працівника, на ім'я Денис, який трактував неявку як обман. Також саме в цей день Федору зачитали й надали офіційну письмову відмову в альтернативній службі від Олександра Бойка з Вінницького РТЦК та СП, частково процитовану вище.

Кримінальну справу відкривати не стали, але виписали нову повістку. Цього разу – для уточнення даних.

(Далі буде). 

*Ім'я змінене.

#альтернативна служба #бойова повістка #вірянин #влк #воєнний стан #історія з оратова #кримінальна справа #навчальний центр #права людей #ртцк та сп #тцк #цивільна служба