Як вінничани рятували євреїв під час Другої світової війни

Становище євреїв у Вінниці під час Другої світової війни було особливо важким. У липні 1941 року нацисти захопили місто та почали переслідувати місцевих євреїв. За період окупації лише в самій Вінниці за різними підрахунками було знищено від 25 до 28 тисяч євреїв. Наймасовішим став розстріл понад півтисячі людей єврейської національності 27–29 серпня в селі Жабокрич Крижопільського району. Багатьох євреїв врятували місцеві мешканці, яких потім називали праведниками світу. Всього в Україні таких було 2659 осіб, з них 18% на території Вінницької області. Далі на yes-vinnytsia.

Вінницькі праведники народів світу

Званням “Праведників народів світу” відзначали людей, які ризикували життям під час Голокосту, щоб врятувати представників єврейської громади від знищення фашистами. Воно надається Ізраелем на знак у поваги і вдячності рятівникам.

Загалом понад 560 мешканців Вінницької області отримали таке звання. Хоча порятунком займалось більше людей, але для його отримання потрібно клопотання врятованого, а їх після війни залишилося небагато. Євреїв намагались врятувати різними методами: їх переховували від нацистів та колаборантів, давали їм фальшиві або чужі документи, організовували втечі з гетто або таборів.

Така велика кількість героїв була частково обумовлена тим, що до 1941 року євреї становили значну частину від загальної кількості населення, тому з початком переслідувань вони змогли заручитись великою підтримкою сусідів. Також на це вплинув й спосіб окупації Вінниччини, коли одна частина області керувалась німецькою владою, а інша — губернаторством “Трансністрія”, яке перебувало під румунською окупацією. Тому євреїв намагались перевести до другої зони окупації, де вони мали порівняно більше шансів вижити.

У 1998 році у Могилів-Подільському на центральній площі встановили пам’ятник “Праведникам народів Світу”. Ще один згодом відкрили у Хмільнику. У 2019 році на території підприємства “Вінницязеленбуд” встановили третій пам’ятник поруч із пам’ятником єврейським дітям, яких знищили фашисти в роки Другої світової війни.

Порятунок євреїв однією вінницькою родиною

Родина Андрієвських проживала в селі Троща. Колись вони були заможними селянами, але були розкуркулені. Під час голоду у 1921-1922 роках родина прихистила в себе двох слабких хлопчиків. А коли на їх рідних землях почали влаштовувати облави та знищувати євреїв, подружжя сховали у себе родину місцевого коваля Фроїма Чмелика, попри те, що самі вони мали четверо дітей та двоє племінників і, якби таємниця стала викрита, їх всіх би застрелили.

Восьмеро українців та п’ятеро євреїв протягом 30 місяців жили під одним дахом. Більшу частину часу єврейська родина проводила у льосі і тільки вночі вони могли тихенько вийти на вулицю подихати повітрям. Василь Андрієвський мав шукати харчі для 13 осіб. Його старші діти допомагали по господарству та ходили 60 кілометрів до Вінниці, аби продати речі й купити ліків. Молодші мали стежити за тим хто ходить біля будинку. 

У жовтні 1943 року в сім’ї Рахілі народилася ще один, якого назвали на честь сина Василя – Михайлом. Він відніс дитину до сусідки, яка також нещодавно народила, аби вона його годували.

Коли в село прийшла радянська армія, Фроїма Чмелика призвали на фронт, він загинув 25 січня 1945 на території Польщі. Його рідні вижили та згодом переїхали до Ізраїлю. В третій раз родина Андрієвських прийшла на допомогу двом дітям під час голоду 1946-1947 років, прихистивши Івана і Катерину Шпачинських, коли вони втратили батька, а мати була на заробітках. Лише через два роки вона забрала дітей до себе. У 2006 році Василя та Марію наділили званням “Праведників народів світу”.