Ольга Твердохлєбова — ветеран Другої світової війни, що працювала розвідницею в тилу ворога у Польщі. За цей час двічі отримувала поранення, помилково була нагороджена посмертно, але зустріла перемогу в Берліні. Далі на yes-vinnytsia.
Пішла на фронт у 16 років
З початком війни мобілізували батька та брата. Тоді й сама Ольга вирішила записатись до школи розвідниць. Але, оскільки вік був не відповідним, вона виправила рік народження у паспорті з “1925” на “1923”. І хоча там не повірили цьому, бо дівчина була низенька та худа, на навчання все ж взяли. У школі вона навчалась два роки за пришвидшеною програмою, Ольга потрапила до “польського” взводу. Вона вчилась стрибати з парашутом, працювати з радіостанцією та лагодити її, вивчала також і мову.
Після отримання необхідних знань та навичок дівчат відправляли у тил противника. Їх збирали у групи по троє осіб, видавали підроблені документи, а потім з парашутами висаджували у Польщі.
Перше бойове завдання
Ольга разом ще з двома дівчатами потрапила у Краків восени 1943 року. За легендою її звали Ася Андрусьєва. Ніби то вона поверталась додому з Німеччини, де працювала на бауера, а він відпустив її додому. Був також виданий підроблений документ, за яким дівчину дійсно відпустили, а не вона втекла від нього. Хоч цього “пана” Ольга ні разу не бачила, проте знала про нього все: колір очей, зріст, статуру, навіть, які картини висіли у будинку.
З такою легендою Ася мала зібрати інформацією про підземний завод, що був замаскований під госпіталь. Він був обнесений колючим дротом, надійно охоронявся, а якщо прослідкувати, то можна було побачити, як туди їздили вантажівки. Хоч на кузові були намальовані хрести, але поранених бійців туди не возили. Інформацію передавали через місцевого ксьондза, що насправді був радянським розвідником. В костьолі знаходилась радіостанція і там само переховувались дівчата, коли в тому була потреба.
Першою з трійки на розвідку вирушила Ольга. Їхати треба було в ліс за місто, добиралась велосипедом. Рацію клала у кошик та зверху прикривала продуктами. Діяти необхідно було швидко, адже німці пеленгували сигнали передавачів. Та тільки Ольга виїхала з лісу, зустріла німців на мотоциклі. Ті швидко перевірили документи, побачили, що в кошику яйця, дівчина сказала, що вони для ксьондза. Німці поспішали, тому довго її не тримали. Тоді Ольга з усіх сил крутила педалі, щоб скоріше добратися до міста. Потім втопила велосипед та взуття у річці, що собаки не взяли слід, сховалась у костьолі. Згодом фашисти шукали дівчину на велосипеді — не знайшли.
Як потрапила у гестапо
Розвідниці мали пересуватись тільки по одній, та одного разу дівчата скоїли дурницю та утрьох вийшли на ринок по молоко, не попередивши ксьондза. А на ринку їх чекала облава, хапали усіх підряд та відправляли у гестапо. Туди ж потрапили й троє розвідниць. Перевіряли документи, хто їх не мав або виглядав підозрілим, тоді тих затримували. Дівчата врятувались завдяки своєму юному віку, німці не повірили, що вони можуть нести небезпеку, а Ольгу навіть пригостили шоколадкою та назвали “кіндером”, хоча вона вже на той момент була лейтенантом.
Ледь не загинула
Після виконання завдання дівчата мали повертатись пішки. Шифром отримали повідомлення, що перейти лінію фронту мають у “нейтральній” зоні, але саме там вони потрапили під обстріл. Дівчата загинули, Ольгу відкинуло вибуховою хвилею, прийшла до тями вже у госпіталі. Лікарка розповідала, що коли дівчину знайшли, вона міцно стискала ікону Ченстоховської Божої матері, що була подарована однією полькою.
Вважаючи Ольгу мертвою, радянське керівництво посмертно нагородило її медаллю “За відвагу”. Але, коли з’ясували, що розвідниця жива, особисто вручили нагороду вже після війни.