Середа, 8 Грудня, 2021

Перший мер Вінниці

З 1899 року Вінниця “змінила” понад 30 міських очільників. Yes-vinnytsia розповість усе, що відомо про першого керівника – Миколу Васильовича Оводова.

Біографія

Микола Васильович народився у листопаді 1864 році у бідній дворянській сім’ї у Воронежській губернії. Вивчився на лікаря в університеті святого Володимира у Києві. У Подільській губернії у 1889 році його призначили міським лікарем у Ямполі (Вінницька область). Вже за рік Оводова переводять у Вінницю на цю ж посаду. У тому ж році він був лікарем місцевого училища, а через два роки став консультантом у психіатричній лікарні.

Роки праці та правління

Завдяки своїй плідній праці, як у лікарській справі, так і у громадській, у 1899 році Микола Васильович Оводов став першим очільником міста Вінниця. Хоча здавалося, що ці вибори він програє. Як відомо, у ті часи голосувати мали право виключно чоловіки та з-поміж 30 тисяч вінничан, лише трохи більше ніж п’ятсот мали право обирати міського голову. Навіть з цих 500 осіб тільки 152 скористалися своїм правом. Проте, більшість голосів була за маловідомого Петрова й Оводов лишився позаду. Через те, що губернатор Вінниччини не хотів затверджувати Петрова на посаді мера, вибори продовжили на другий тур. І ось під час повторного голосування Микола Васильович отримав перемогу.

Перші чотири роки під керівництвом Оводова настільки сподобалися вінничанам, що його обирали ще на декілька термінів й аж до 1917 року він перебував на цій посаді.

Вінниця “розквітла” за часи правління Миколи Васильовича. Спорудили чимало визначних будівель, зокрема:

  • Народний дім на Замості (у 1902 році);
  • Вінницький міський театр (у 1910 році);
  • Перша електростанція та електроліхтарі (у 1910 році);
  • Перша черга водогону (з 1910 по 1911 роки);
  • Міська на дума на Поштовій площі (у 1911 році);
  • Готель “Савой” (на даний час перейменований в “Україна”, рік будівництва 1912 рік). До речі, цей готель був найоригінальнішим та мав централізоване опалення й електрику;
  • Сполучення центру та мікрорайону Замостя трамвайними коліями та транспортом (у 1912 році);
  • Закладено міський парк;
  • Створена телефонна станція.

Окрім розвитку будівництва значущих для Вінниці споруд, у період, поки Микола Васильович був на посаді, прибутки до вінницького бюджету дуже зросли. З його ініціативи було введено єдиний податок на нерухомість – 0,8% від вартості. 

У 1902 році закінчився строк дії “Податкової реформи” й бюджетні кошти міста збільшилися втричі.

Саме у період з 1899 по 1917 роки Вінниця була найрозвиненішим містом не лише по всій Україні, а й навіть у Російській імперії.

1917 рік став останнім для Оводова на посаді міського голови. Після завершення своєї політичної кар’єри він переїхав до міста Одеса й де помер у 1941 році.

Цікаво, але поки Микола Васильович був мером Вінниці, мали реалізувати два проєкти великого будівництва мостів: Київський (сучасна назва, побудований після закінчення Другої світової війни) й Скалецький (на момент написання статті його так і не збудували).