Життя Вінниці під німецькою окупацією запам’яталось чималою кількістю злочинів проти цивільного населення. Своїм ворогом номер один, вони вважали євреїв, а також ромів, поляків, радянських військових, Свідків Єгови, гомосексуалів, розумово відсталих та інших людей, чия поведінка не відповідала нацистським уявленням про соціальні норми, пише yes-vinnytsia.
Детальніше про політику проти психічно хворих людей та злочини, що коїлись у Вінницькій психоневрологічної лікарні ім. Ющенка у роки Другої світової війни розповів заступник директора Музею Вінниці Сергій Гула в інтерв’ю АрміяInform.
Знищення працівників та пацієнтів єврейського походження
Вінниця була повністю окупована нацистськими військами вже 19 липня 1941 року. До числа страшних злочинів у Вінниці в роки окупації належать й цілеспрямовані вбивства пацієнтів у Вінницькій психоневрологічної лікарні ім. Ющенка. Розпочалось все з того, що за наказом воєнної адміністрації звільнили всіх євреїв, що працювали у медичному закладі, згодом їх розстріляли.
Доля підопічних лікарні стала відомою, коли на початку вересня 1941 року до німецького коменданта викликали директора закладу Антона Лук’яненка. Йому повідомили, що він має зайнятись організацію вбивства пацієнтів, що мали єврейське походження. Протягом 2-х тижнів було складено список, куди увійшло близько 400 імен пацієнтів. Їх вивели за територію лікарні й розстріляли. Таке знищення населення навіть мало офіційну назву — Програма умертвіння Т-4, згідно з якою душевнохворих, розумово відсталих та спадкових хворих стерилізували та вбивали, аби «очистити арійську расу».
Норма харчування становила 100 грамів хліба на добу
Та на розстрілі євреїв злочини не припинились. Незабаром після цієї страшної події до лікарні навідався німецький професор Зіоль, який зауважив, що хворі потребують великих витрат на утримання. Після його приїзду у закладі настав голод. Норму харчування було зменшено до 100 грамів хліба на день. З раціону було повністю вилучено м’ясо та жири, попри те, що при лікарні було господарство, де утримували півсотні корів, 40 свиней, вирощували овочі. Всі запаси, що були у лікарні вилучили окупанти. Від голоду щодня помирало близько десятка осіб.
Смертельні ін’єкції
На жаль, на морінні голодом німці не зупинились. Іншим способом вбивати пацієнтів вони обрали внутрішньовенне введення розчинів ціаніду калію, миш’яку, формаліну, ртуті, а також ін’єкцій дистильованої води в потиличну частину головного мозку. Смертельні уколи доручали робити тільки досвідченим фельдшерам, бо був ризик, що після молодих працівників міг настати не той ефект.
Аби приховати свою участь у злочинах, медичні працівники записували дату смерті одним чи кількома днями пізніше, щоб показати, що пацієнти вмирали не одночасно. Також підробляли документи, записуючи, що вони вмирали природною смертю.
Якщо на початку окупації у лікарні перебувало близько 1800 хворих, то вже навесні 1942 року залишилось 200-300 пацієнтів. Частину з них направили у Хмільник, де вони помирали від голоду чи відправлялись на розстріл, частину перевели в колишній арештний будинок НКВС у Вінниці, де їх також очікувала смерть від хвороб та виснаження.
Наслідки злочинів
Після звільнення Вінниці від нацистів радянська влада провела ексгумацію тіл пацієнтів, яких ховали на кладовищі на території лікарні (близько 900 тіл) та на кар’єрі, що розташовувався неподалік (близько 800 тіл). При розтині трупів було встановлено відсутність жирового прошарку, порожній кишково-шлунковий тракт та наявність крововиливу на поверхні серця, що є наслідком токсичного впливу отрути на серцево-судинну систему. Що підтверджувало злочини проти пацієнтів психоневрологічної лікарні.