За часів Визвольної війни оборона Вінниці мала велике значення. Мужні козаки стали на шляху до захоплення Польщею Поділля, а під час відступу поляки втратили половину армії та всю артилерію. Битва ж стала однією з найвизначніших в історії Вінниці, коли під час оборони міста три тисячі українських козаків під проводом полковника Івана Богуна вщент розгромили 20-тисячне польське військо. Далі на yes-vinnytsia.
Історичні передумови
У ХVI столітті Велике Литовське князівство вело тривалу війну з Московським царством. У цей час Польща вирішила захопити Західне Поділля й решту української території, що призвело б до релігійного, національного, соціального поневолення українського народу. Богдан Хмельницький, намагаючись уникнути кровопролиття, ініціював встановлення відмежувальної лінії між землями Війська Запорозького та Польщі. Українська сторона наполягала на встановлені межі на кордоні Подільського і Брацлавського воєводств. Натомість Варшава визнавала кордон по лінії Брацлав-Ямпіль, хоча гетьман продовжував розцінювати ці землі як українські. Наприкінці 1650-х років на цих спірних територіях почастішали провокації з польської сторони. Пограбувавши Мурафу, Шаргород, Чернівці, Стіну, Ямпіль, ворожі війська на чолі з польським гетьманом М.Калиновським і брацлавським воєводою С. Лянцкоронським взяли напрямок на Вінницю. В одній із битв загинув соратник Богдана Хмельницького брацлавський полковник Данило Нечай.
У березні 1651 року двадцятитисячне польське військо розпочало штурм міста. На обороні стояли козаки з селянами на чолі з Іваном Богуном, проте військо було меншим у сім разів.
Бій на льоду
У той час міським замком вважалася фортеця на острові Кемпа, що була побудована міським старостою Костянтином Острозьким, але за півтора століття, споруда втратила статус неприступної фортеці. Саме цей замок й зайняли польські війська на чолі з Лянцкоронським, якого послали вбити Івана Богуна та придушити повстання. В цей час українська армія зайняла більш міцну споруду — вінницькі Мури.
Березень 1651 року видався морозним та сніжним, що значно уповільнювали просування польської кінноти. Вранці 11 числа обидві сторони зустрілись на протилежних берегах Південного Бугу. Вороже військо одразу кинулось в бій, козаки вдали, що відступають. Насправді ж, за день до того вони прорубали у річці ополонки, притрусили сіном, соломою та замели все снігом, також перед укріпленим замком на острові залили льодяні гірки. Вороги, вийшовши на кригу, провалились у воду, на решту військо Івана Богуна розпочало полювання. Втрати з польської сторони були катастрофічними. Ця подія й отримала назву Вінницького льодового побоїща. У Польщі після цього було оголошено національний траур.
Подальший розвиток подій
12 березня Богун наказав підпалити місто, щоб перекрити всі підходи до єзуїтського монастиря. Розпочалася облога Вінниці, яка тривала 10 діб.
Але переважання польського війська вимусило Івана Богуна ініціювати переговори. Умовою поляків була видача Богуна, всієї зброї та козацьких прапорів. Проте козаків такі умови не влаштували, натомість вони запропонували 4 тисячі голів худоби, 50 бочок меду та відійти від Вінниці на одну милю, але поляків такі умови також не прийняли. В цей момент перемовини припинились, оскільки дійшла звістка, що на допомогу рушив Уманський полк Йосипа Глуха.
В результаті, замість захоплення міста полякам довелось відступати, але українська армія змогла наздогнати їх та завдати сильного удару під Якушинцями, решту ворогів вдалось відсунути до Кам’янця-Подільського.